Будь-який предмет мистецтва — це певна комбінація минулих вражень, думок та почуттів автора. Усі митці щось свідомо чи несвідомо запозичують від світу навколо, і запозичують багато.

З книжками, як це не дивно, така ж штукенція. Тому коли мене запитують, що ж все-таки надихнуло шість років писати «Горизонти наших надій», я завжди плутаюся в здогадах. Було б нісенітницею сказати, що в мене є одна конкретна відповідь. Але якщо брати якийсь конкретний вид мистецтва — декілька прикладів дати я можу 🙂

Хто знає мене особисто, скаже, що фільми я дивлюся більше, ніж читаю. Працюю над цим, та все ж кінематограф — то любов. Відповідно й більшість моментів, які надихнули мене на письменництво, пов’язані з фільмами та серіалами.

Ось, власне, і розповідь про те, які саме екранні історії надихнули написання Горизонтів, і яким чином це можна прослідкувати (без спойлерів) 😉

1) «Книга Ілая» («The Book of Eli», 2010)

«The Book of Eli», 2010

Фільм, який кардинально вплинув на мене у свій час. Це історія нетипового героя бойовиків, який тротує свій шлях крізь розбитий світ пост-апокаліпсису, та має особливу місію, суть якої розкривається повністю лише у фіналі.

Книга Ілая — це стрічка, повна несподіванок, дивовижно продуманих деталей, розумних, правдоподібних діалогів, і чудової гри акторів. Не можу навіть передати, наскільки добре продумана й передана атмосфера історії, і який глибокий, вічний сенс вона собою несе.

Ті, хто дивилися фільм і читали Горизонти, впевнений, побачать паралелі. Вони не очевидні, але в деяких сюжетних рішеннях та естетиці певних локацій зв’язок без сумніву помітно. Тема віри, звичайно, теж дуже важлива для сюжету Горизонтів. В цьому, сподіваюся, роман хоч частково справляє такі ж сильні враження, як і фільм «Книга Ілая».

І так, ім’я Дензела Блейза не даремно збігається з іменем актора, який грав самого Ілая — Дензелом Вашингтоном. Християнина і просто людини, яку я дуже поважаю 🙂

2) «Я — Легенда» («I am Legend», 2007)

«I am Legend», 2007

Чудовий приклад зовсім інакшого підходу до історії про пост-апокаліпсис.

Найбільша відмінність фільму «Я — Легенда» — у конфлікті, який виникає не від насиченості подій, а від жахливої, майже безнадійної рутини, і майже безнадійного прагнення героя, щоб усе обернулося назад.

Як сказала б Леся, «без надії сподіваюся». Це, мабуть, і є кредо головного героя, якого грає тут легендарний Уіл Сміт. Він — остання людина на невідому йому відстань, у світі недалекого майбутнього, зруйнованому вірусом.

Як ви вже знаєте, це дуже схоже і з моїм романом. Хоча головний герой Горизонтів не має пса, і він навіть не афроамериканець, читаючи, впевнений, ви побачите багато спільного. Принаймні, у концепті виникнення вірусу, характері переживань персонажів та описах пейзажів зруйнованих міст.

Чого в Горизонтах немає — так це вампірів чи зомбі. Тут я вирішив не наслідувати й не копіювати — надто вже не вписувалося воно в мою історію.

Цікаво також, що ідеї цього фільму базуються на реальній книжці. І тут, на щастя, це радше повна її реінтерпретація, ніж екранізація. Я читав книжку й мушу сказати, що вона набагато гірша за фільм, як на мене.

І наостанок — якщо захочете переглянути «Я легенда», знайте, що в нього є дві різні кінцівки. Обидві захоплюючі та щиро розчулюють, і це — чудово. На мою думку, від такого рішення історія тільки ще більше виграє.

3) «Підозрюваний» («Person of Interest», 2011-2016)

«Person of Interest», 2011-2016

Ось тут якраз пішла наукова фантастика.

«Підозрюваний» — це унікальний серіал, який розповідає про супер-близьке майбутнє й настільки цікаво та круто розвиває ідею штучного інтелекту, що я впевнено можу сказати — нічого подібного більше серед серіалів немає.

Від першого й до останнього, п’ятого, сезону «Підозрюваний» дивує, вражає, розважає й захоплює. Це саме той випадок, коли з першого легенький бойовичок виявляється справжнім скарбом філософських відкриттів та моральних істин.

Важко коротко розповісти, про що саме «Підозрюваний», тому розповім краще, як цей серіал пов’язаний з історією Горизонтів. Перед вами — не мало не багато, пряме натхнення до всіх перепитій, пов’язаних із повстанцями в моєму романі. Це — саме те джерело фантазій про хакерів, штучні інтелекти, та змови навколо них, які ви знайдете в романі 😉

У серіалі, що-правда, немає ніякого пост-апокаліпсису чи подібної фантастики. Не має в ньому й релігійної теми, чи навіть аллюзій на неї. Хоча головний актор, Джим Кавієзер — відданий християнин, і це теж доволі цікаво пам’ятати, з огляду на те, що серіал — це, як не як, бойовик.

4) «Втеча з в’язниці» («Prison Break», 2005-2009)

«Prison Break», 2005-2009

Ох, ви не уявляєте, як важко призначати ці місця. Я б усі ці фільми та серіали поклав на перше місце 😀

Але що ж тут взагалі робить серіал про «зеків», у якому зовсім немає фантастики? Прикол у тому, що «Втеча» — це блискуча драма, яку я передивлявся декілька разів, і перший раз дивився ще малим пацаном.

Персонажі та сюжет цього серіалу, особливо перших двох сезонів, — це шедеври, які не могли не надихнути мене на купу втеч та переслідувань і у своєму романі.

Це — найкращий не-фантастичний серіал про вигадані події, який я коли-небудь дивився. І найголовніше, його центральне послання — добре та світле, що так нетипово для його тематики. Це історія вірності, віри та любові, які витримують до кінця.

Просто подивіться хоч перший сезон, якщо ви ще ніколи не дивилися «Втечу». І не дивіться останній (п’ятий) сезон, який дозняли як п’яту ногу коню у 2017 🙂

5) «Вічність» («Forever», 2014-2015)

«Forever», 2014-2015

Ще один унікальний і феноменально змістовний серіал. Він міг би зачепити мільйон та одне питання, а натомість зупиняється тільки на головному — на основних людських переживаннях та викликах, зрозумілих кожному.

Фішка в тому, що головний герой Вічності — безсмертний. Ні, він то помирає, як усі, але потім одразу повертається до життя посеред протоки в Нью-Йорку, де він живе та працює. На цьому вся фантастика й закінчується. Але найвеселіше тільки починається.

Отож, Генрі Морган — судовий медик, який намагається розібратися в злочинах, та при цьому шукає причину свого безсмертя. І найбільш дивовижне у всьому серіалі навіть не кримінальні пригоди, а флешбеки до минулого Генрі.

Тут ви якраз і побачите паралель із Горизонтами. Оскільки мій роман — це мемуари, то таких флешбеків там теж предостатньо. І вони також часто мають філософсько-моральний підтекст, що було зроблено цілком навмисне, і надихалося ось цим чудовим серіалом.

Взагалі, Вічність — це історія про кохання, куди ж без нього, справжню дружбу та альтруїзм, які ускладнені секретом головного героя, про який ніхто не має здогадатися.

Цікаво, що дехто порівнює Генрі із Шерлоком, але я думаю останній тут взагалі ні до чого. Вічність — це оригінальна, самодостатня історія, і найкращий короткий (порівняно) серіал, який я колись дивився.

Дуже, дуже раджу до перегляду. Усього 22 серії, сповнені добра, у яких немає абсолютно нічого лишнього, що варто було б промотувати чи видалити.

Пост-скриптум

Ось такий різноманітний список 🙂

Сподіваюся, подібні публікації пролиють трохи світла на те, чому Горизонти є саме таким закрученим та цікавим романом, яким вони видалися.

Наостанок скажу, що є ще, звісно, багато стрічок та серіалів, які на мене дуже вплинули, та не помістилися у цей короткий список.

Тому ось ще декілька honorable mentions:

  1. «Початковий код» («Source code», 2011)
  2. «Ходячі мерці» («The Walking Dead», серіал, тільки перші 3–4 сезони)
  3. «Під прикриттям» («Gangland Undercover», серіал, 2015)
  4. «Колонія» («Colony», серіал, 2016-2018)
  5. «Брати по зброї» («Band of Brothers», серіал, легенда, 2001)

Дякую за увагу, і якщо ви ще не знайомі з Горизонтами — запрошую вас на Wattpad, де ви можете почати читати онлайн абсолютно безкоштовно.

Більше про роман — на цьому сайті та у блозі.
А щоб не прогавити нові публікації — підписуйтеся на офіційну сторінку у Facebook 😉


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

?php do_action( 'hestia_blog_related_posts' ); ?>